Слово єпископа Львівського і Галицького Філарета над тілом схиігумені Вероніки, Настоятельки Свято-Преображенського жіночого монастиря міста Львова

«Бо для мене життя то Христос, а смерть то надбання» (Фил.1:21) – говорить апостол і сповнення саме цих слів сьогодні ми спостерігаємо, звертаючи свої погляди на труну із тілом подвижниці нашого часу, стариці, яка обіймала всіх нас стільки років своєю любов’ю та молитовною опікою – новопреставленої схиігумені Вероніки.

Сьогодні Львівська єпархія переживає глибокий смуток і скорботу у зв’язку зі смертю Настоятельки Свято-Преображенського жіночого монастиря, який став першим на шляху відродження монашого подвигу на теренах Львівщини, де близько 300 років не лунала чернеча молитва. Смуток охоплює нас не перед страхом смерті, бо знаємо якою сильною була віра матінки схиігумені і як ревно вона готувала себе до зустрічі із Христом. Смуток переповнює нас, бо цей світ, наповнений нами грішниками, покинула мудра наставниця і смиренна молитовниця про кожного з нас! Більше десятка років матінка Вероніка Богобоязно вчила нас власним прикладом мужності і відваги у відданості вірі, ревності в молитві і стійкості перед скорботами!

Попри те, що ми сьогодні проводимо у вічний світ жінку, яка носила прізвище славного роду, в честь якого названі вулиці Львова та багатьох інших міст світу, ми згадуємо ту надзвичайну простоту, якою вирізнялася матінка Вероніка. Монахиня прожила не легке життя, сповнене скорбот, спокус і хвороб. Та її простота і смирення перед Всевишнім дивувала тих, хто бачив цей великий приклад праведності і відданості своєму покликанню! Лише тиждень тому ми спільно з нею раділи, коли вона приймала великий ангельський чин і вірили, що цей крок буде їй на життя, і сьогодні бачимо, що дійсно її останній подвиг, якого вона так чекала, став для неї на життя вічне.

Незбагненною втратою є смерть наставниці для сестер обителі, якою жила останнє десятиліття матінка, але саме ця втрата у нашому розумінні, стала надбанням для всієї повноти нашої стражденної єпархії, оскільки віримо, що Царство Небесне збагатилось ще однією подвижницею і молитовницею про свою обитель, сестер у Христі та й про всіх нас! Найбільшими подарунками для матінки сьогодні і назавжди стане і наша молитва про неї і про нашу Церкву, оскільки таким чином ми виконаємо Духовний заповіт, який вона не встигла викласти на папері але який ми складали у своїх серцях після кожної нашої зустрічі з нею! Істино, смерть Божої праведниці служить людству найдієвішою проповіддю, оскільки проникаючись молитвою перед тілом ми переосмислюємо все житіє, на яке під час життя ми можливо не звертали особливої уваги і саме тепер ми розуміємо скільки слів про шлях нашого спасіння ми ще не почули і скільки мудрих порад для подолання наших спокус ми ще не взяли! Та знаємо – у молитві ми завжди будемо знаходитись разом і відчувати той духовний зв’язок, яким поєднав всіх нас із матінкою Промисел Божий!

Знаходячись сьогодні на Святій Горі Афон, я спільно із вами возношу свої недостойні молитви про упокій у вічних обителях Небесного Отця новопреставленої схиігумені Вероніки!

Господи Боже наш, Сам на землі життя її прославив. Сам же і душу її зі святими Твоїми учини!

+Філарет,

єпископ Львівський і Галицький