«Сиротам будь за батька, і будеш як син Всевишнього…»

У Львівській єпархії УПЦ 2017 рік оголошено роком наставництва. На початку 2017 року на зборах духовенства Львівської єпархії УПЦ, що відбувся на території Свято-Георгіївського кафедрального собору міста Львова, з доповіддю на тему «Наставництво як вид служіння у Львівській єпархії» виступив керівник єпархіального відділу у справах сім'ї ієрей Михаїл Коник. В результаті цієї ініціативи і з благословення Керуючого Львівською єпархією єпископа Львівського і Галицького Філарета 2017 рік у єпархії був оголошений Роком наставництва. Про те, який розвиток отримала зараз ця ініціатива – в інтерв'ю журналіста СПЖ з ієреєм Михаїлом Коником.

Отець Михаїл, що спонукало Вас виступити з цією ініціативою?

– Спонукало, мабуть, перш за все, усвідомлення необхідності звернути увагу не тільки православних вірян, але і суспільства в цілому на проблему дітей, які потребують нашої особливої уваги. Не треба ніколи забувати старозавітну заповідь про те, що «Сиротам будь за батька... і будеш як син Всевишнього, Він полюбить тебе більше, ніж мати твоя» (Сирах 4,10). Цим ми успадковуємо давні традиції нашої Церкви з опіки дітей-сиріт. Про це я говорив у своїй доповіді на зборах духовенства нашої єпархії...

А які ще були у Вас аргументи?

– Невтішна статистика, при тому, ще й ситуація погіршується з кожним роком. Втрата сімейних цінностей, важке матеріальне становище більшості населення, а зараз ще й війна посилюють цю ситуацію. Сьогодні за статистикою майже 106 тисяч дітей проживають в інтернатах. Причому з них сиріт – лише 8 відсотків, інші мають батьків. Мінімум 600 тисяч дітей проживають у неблагополучних сім'ях, і вони по суті стоять у черзі на потрапляння в інтернатні установи. Кожні 3 дня близько 250 дітей потрапляють сюди з-за нездатності сім'ї надати необхідне дитині. Виховуючись в інтернаті, такі діти отримують важку психологічну травму і, як правило не підготовлені до самостійного життя. А можна ще пару цифр? На розмову з Вами я взяв матеріали... Після виходу з інтернату, знову ж таки за статистикою, кожен другий підліток вчиняє злочин, кожен п'ятий виявляється на вулиці. Ці хлопці дуже самотні, поряд з ними немає людини, до якої вони могли б звернутися за допомогою чи порадою. Тому наставництво по своїй суті – це якраз робота з такою дитиною, робота добровільна і безкоштовна. Іншими словами, такий наставник може стати другом дитині, позбавленій батьківського піклування – відвідувати її, проводити з нею дозвілля, допомагати з навчанням і готувати до самостійного життя.

Батюшка, Ви згадали на початку, що своєю ініціативою хочете звернути увагу на цю проблему не тільки віруючих, але і суспільства в цілому, а значить Ви впевнені, що Вашу ініціативу підхоплять...

– Я, перш за все, священик і буду за це молитися і дякувати Господу. Наставництво – це особливе служіння. Приємно, коли зігріваєш серце інших, тих, хто цього так потребує. Я думаю, що через наставництво ми зможемо змінити світ. В серця дітей-сиріт, які у своєму житті дізналися так багато трагедії, ми через наставництво можемо принести трохи тепла нашої любові, і розкрити кожному, що любов Господня не має меж. І слава Богу, що саме в плані наставництва ми отримали законодавчу підтримку...

І в чому вона полягає, отче?

– У жовтні минулого року був прийнятий Закон про введення наставництва. Відтепер українці зможуть на державному рівні допомагати вихованцям інтернатів адаптуватися до самостійного життя, не оформлюючи опікунства і не укладаючи інших правових відносин. Згідно із законом, наставник укладає угоду з інтернатом, а моніторить процес дотримання прав і свобод дитини служба у справах дітей. Але обов'язковим є згода дитини. Також там прописано, що людина, яка хоче бути наставником, має досягти повноліття, пройти медогляд, надати соціальній установі довідку про несудимість, а також документ про те, що вона не перебуває на обліку в наркологічному диспансері й пройти спеціальний курс підготовки наставника.

Отче Михаїл, але адже наставник потрібен не тільки дитині, яка виховується в інтернаті...

– Дуже правильно. Тому проголосивши цей рік – Роком наставництва, у єпархії ми акцентуємо свою увагу не тільки на дітей в інтернатних закладах, але і на всі категорії населення, які потребують нашої допомоги. Тому в цьому році в нашій єпархії повномасштабно будуть діяти два проекти. Перший – «Одна спільнота – одна сім'я». Він передбачає всебічну допомогу однієї парафії одній сім'ї, яка перебуває у складних життєвих обставинах та в якій виховуються діти. І другий проект – наставництво для дітей, які проживають в інтернатах Львівщини. Цей проект розбитий на кілька етапів. Це – розробка Положення про наставництво на єпархіальному рівні, проведення роз'яснювальної роботи на парафіях, робота з інтернатами в плані співпраці у цій сфері, підготовка списку потенційних наставників і навчання цих наставників з числа кліру та парафіян. А в цьому служінні ми завжди повинні пам'ятати слова Господа Нашого Ісуса Христа: «Те, що ви зробили одному з найменших братів Моїх, ви Мені зробили, а що не зробили, і Мені не зробили».

А що сьогодні робиться в єпархії щодо наставництва?

– Щодо наставництва у Львівській єпархії поки йде методична робота. Розробляється Положення про наставництво, упорядковується база даних про потенційних наставників з числа парафіян православних храмів, створюється карта інтернатних закладів, де будуть служити наставниками наші парафіяни.

Отець Михаїл, Ви зараз берете участь у виїзних регіональних семінарах по роботі з сім'ями на парафіях, які розпочала в 2017 році проводити Місія Синодальний відділ УПЦ у справах сім'ї, яка Ваша роль у цих семінарах?

– Я презентую Проект «Методичні рекомендації для священиків з підготовки молодят до Таїнства Шлюбу на парафіях УПЦ». У сучасному світі слово про сім'ю, як Малу Церкву, має прозвучати голосно. Мета шлюбу – це втілення християнської любові. Це місце, де людина є по-справжньому і до кінця. Перед вінчанням люди повинні пройти серйозний підготовчий період – і готуватися кілька місяців як мінімум. Це повинно бути абсолютно чітко. Добре було б прийняти рішення на Синодальному рівні: так як Церква несе відповідальність за нерозривність шлюбу.

Крім цього, наша команда представляє проект «Наставництво для дітей-сиріт». Ми повинні прийняти це служіння з особливим завзяттям. Кожна православна людина несе свій подвиг з любов'ю. З любов'ю ми приймаємо кожного, хто поспішає нам на зустріч. У наставництві ми успадковуємо своєю любов'ю любов Господню до нас. Через подвиг наставництва ми зможемо засяяти дарами Божественної любові.

Дякую отче!

P. S. Журналісти СПЖ дізналися, що прикладом наставництва для дітей-сиріт є, й сам отець Михаїл. Турботливий батько чотирьох дітей ось уже протягом двох років займається з підлітком Богданом. З ним він познайомився, коли хлопчик, вийшовши зі стін одного з місцевих інтернатів, почав навчання в технічному ліцеї. Там і почалася його життя "безконтрольного" підлітка. В результаті – хлопчик опинився на лаві підсудних, а після – під наглядом міліції.

Ось там і знайшов його отець Михаїл...

“Після цієї зустрічі, – згадує священик, – і почалося моє служіння наставника. Ми з Богданом пройшли багато різних етапів нашого спілкування. Було різне, – від втечі від мене в невідомі для мене місця, до довіри. І тепер Богдан навчається, намагається навіть підробляти офіціантом. Він навчився доглядати за собою, підбирати собі речі, купувати і готувати їжу, та багато іншого. Він просто став іншим."

Отець Михаїл допомагає Богдану облаштується в житті, адаптуватися до соціальних реалій сучасного суспільства. Вся сім'я батюшки докладає в цьому особливому служінні посильні труди. Вони разом святкують сімейні свята, не обходячи увагою і дні народження Богдана.

"Перший раз ми разом відсвяткували день народження Богдана, коли йому було 16 років, -розповідає священик, – Ми зробили для нього свято, моя дружина спекла святковий торт...Потім він мені на вухо шепнув, що для нього це перше таке день народження..."

Так священик не тільки словом закликає бути наставником для дітей, але і сам є яскравим прикладом.

СПЖ