Львівська молодіжка здійснила паломницьку поїздку до святинь Києва

 

 

Враження Анни Тимченко:

Поїздка в Київ

Одного разу наша молодіжка вирішила втілити в життя одну ідею: поїхати в паломництво по святим місцям Києва на два дні. І врешті, наприкінці червня, нам вдалось зібрати певну кількість людей і вирушити в нашу подорож.

…Ми в’їхали в до Києва рано вранці десь коло п’ятої години ранку. Столиця зустріла нас своїми незвично безлюдними (у зв’язку з раннім часом) вулицями. Ось проїжджаємо Хрещатик, а ось видно і статую Богдана Хмельницького з булавою на коні…Врешті під’їхали до Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври…Нарешті я побачила її вживу…

Вийшли з автобусу – холодно…Однак видно, що сонце ось-ось вже на підході…

Спочатку ми пройшлися по нижній частині Лаври. Наш о. Маркіян провів невеличку екскурсію – він добре знає всі закутки Лаври, розказав про старі-добрі часи навчання в тутешній семінарії. Аж ось стало видно, як золоті хрести і куполи покрилися сяйвом – нарешті з’явилося сонце…

Звершивши спільне ранкове молитовне правило, ми вирушили на Літургію.

Далі нас чекала ексклюзивна екскурсія по печерах. Там знаходяться чисельні гробниці з мощами святих подвижників, святителів, монахів і т.д. Де ще в Україні (і на світі) можна зустріти таке?

Варто зазначити, що в печери йти самому по собі не можна – з легкістю загубишся в безлічі лабіринтів. До того ж там дуже темно. Так що без досвідченого провідника і свічки не обійтися. Ми обійшли печери завдяки о. Маркіяну.

Звичайно, що ми за довгий час нашої подорожі добряче зголодніли – за цей для нас було приготовано смачний обід в трапезній. Смачний борщик, картопелька з грибами, овочі, булочки з компотом…

Попереду в нас ще одні великі плани: поїхати до Свято-Троїцької Китаєвської обителі до матінки Досифеї та відвідати Голосіївську пустинь, де знаходяться мощі ще однієї не менш видатної матінки Аліпії…

Коли ми приїхали до Свято-Троїцької Китаєвської обителі, о. Маркіян розказав нам коротку, але дивовижну оповідь про преподобну Досифею – як вона, таємно від всіх та через свою любов до монашого життя, змушена була видавати себе за чоловіка…Підійшли до маленької дерев’яної церкви. Заходиш в неї – і прямо перед тобою знаходиться крутий спуск вниз, до печер, де подвизалася преподобна Досифея Київська. Тісні і темні печери, на низьких стелях – густо нанесені чорні хрести…Знаходячись в тісних і темних печерах, дивом дивуєшся, як взагалі можна не те, щоби молитися, а і жити в такому місці…Кажуть, що саме тут зцілилася одна жінка-інвалід: її привезли туди на колясці, а назад вона вже йшла своїми ногами. Справжнє чудо!

Далі поїхали в Голосіївську пустинь. Спустились до матінки Аліпії в гробницю. Там багатолюдно. Кілька людей повставали на коліна біля плити із зображенням матінки Аліпії. Хтось плаче, хтось гаряче про щось її просить – там немає ні однієї байдужої людини… Матінка Аліпія також славиться своїми чудесами і зціленнями – багато людей може це засвідчити…

І нарешті – всенічне бдіння в прекрасному Свято-Успенському храмі Лаври. Як ми туди зайшли – ми просто вразилися: відразу в око впав величезний іконостас, весь в золоті і зі складними рельєфами. Надзвичайно гарні розписи ікон. Ось видно, як в оточенні священнослужителів служать владики Онуфрій, Іларій та Павел. Можна сказати, ексклюзивна подія…Чути гарні наспіви хору…

Ввечері, під величезними враженнями нашого першого дня ми, страшенно втомлені, але щасливі, розійшлися по келіям. Як тільки голова торкнулася подушки, відразу ж і сон наступив… Не знаю, як в кого, а особисто в мене це був перший сон в монастирі…

***************************************************************************

Другий день нашого перебування. 5:22 ранку. Чути голосний дзвін дзвона в коридорі. Пора прокидатися…Ми відпочили після вчорашнього, прочитали ранкове молитовне правило – і вирушили на недільну Літургію в Свято-Успенський собор. Довга і велична архиєрейська служба, багато людей, прекрасна проповідь владики Онуфрія на Євангельське читання – якщо око буде чистим,  то і все тіло також буде світлим…

Після обіду на нас чекала екскурсія в Київському ботанічному саду. Для цього нам потрібно було проїхатися київським громадським транспортом – зате мали нагоду подивитися і інші частини міста…В ботанічному саду також виявилося гарно – рідкісні дерева, кущі, рослини…Спускаєшся вниз по саду – і перед тобою відкривається чудова панорама Києва…
Ми відвідали ще два монастирі – Свято-Веденський та Флорівський.

Один із наших хлопців сказав, що в Свято-Введенському монастирі “по-домашньому тепло”. І це дійсно так – при вході турботливо викладена монастирська свіжа випічка, а як зайдеш всередину, то зустрінешся із теплими поглядами ликів святих. Тамтешня найголовніша святиня – ікона Божої Матері “Призри на смирение”, до якої стоїть велика черга людей…

Флорівський монастир не менш затишний – великий квітник на території і …коти. Один кіт зробив мені послугу – дав себе сфотографувати…
Зайшли в храм – застали частину служби; опісля того спустили ікону Божої Матері Почаївської, і священник читав акафісту у супроводжувальному співі монахинь.

…”Ну що, приклалися до ікони Почаївської?” – спитала тамтешня монахиня мене і ще одну дівчинку. На ствердну відповідь вона сказала загадкові слова: “Прикладайтесь до неї, доки вона ще є…”

Ми всі дружно фотографували незабутні моменти нашої подорожі – невідомо, чи ще колись отак можна буде поїхати в майбутньому…

Щиро завдячуємо нашому провідникові о. Маркіяну та організаторам цієї поїздки!