Великопісне послання 2008

 

Послання

архієпископа Львівського і Галицького

Августина

НА ПОЧАТОК ВЕЛИКОГО ПОСТУ

всечесному духовенству, боголюбивому чернецтву і всім вірним чадам Львівської єпархії Української Православної Церкви,

 

Настоящий пост созиваєт нас на покаяніє,

притецем убо с любовію і уразумієм,

что єсть дар воздержанія.

Тропар канону Тріоді, гл. 4,

піснь 6, у середу Сирної седмиці

Улюблені у Господі всечесні отці, дорогі брати і сестри!

Ось і переступаємо ми поріг святої Чотиридесятниці. Бог дарує нам час для покаяння, дає нам ці благословенні дні, в які ми повинні очистити душу і тіло, щоб відкрилися нам очі духовні, і щоб, споглядаючи на добровільні Страсті Спасителя нашого, змогли ми достойно з'єднатися з Христом у Святому Причасті, а незабаром гідно поклонитися і Всесвітлому Його Воскресенню.

Іменуючи піст, як “весну возсіявающую”, Церква настійно закликає нас поститися не лише тілесно, але і духовно. У Прощену неділю, яка безпосередньо вводить нас у подвиг Великого посту, свята Церква, як добра мати, у євангельському читанні нагадує вірним про три основні умови, без яких неможливо свято провести Чотиридесятницю. Ці умови є засобами для стяжання чистої молитви, яка так необхідна нам, особливо у дні посту.

Перша умова - це незлобіє, яке виявляється у щирому, від усього серця, прощенні всіх образ і зневаг, що зазнали ми від ближніх. Усі ми грішники, всі потребуємо прощення. Отець Небесний готовий простити нам наші гріхи, якщо і ми, в свою чергу, прощаємо усі провини нашим ближнім. «Аще бо отпущаєте человіком согрішенія іх, отпустит і вам Отець вашъ Небесний»(Мф. 6, 14). Коли ж ми тримаємо у серці образу на брата, що провинився перед нами, а ще гірше, коли вперто не хочемо йому простити, то й Отець Небесний не простить нам гріхів наших (див. Мф. 6, 15). Згадаємо притчу про немилосердного боржника(див. Мф. 18, 23; пор. Сир. 28, 1-6), через яку Господь дає нам зрозуміти, наскільки невідповідною і ганебною є наша впертість і злопам'ятство. Адже Бог прощає нам найтяжчі гріхи, прощає безконечно, а ми не хочемо простити ближньому дрібних прогріхів, забути образу, яку ми отримуємо нерідко через свої ж неосмислені, безвідповідальні вчинки, через невиважену поведінку.

У Господній молитві ми щоденно просимо: «І остави нам долги наша, яко і ми оставляєм должником нашим» (Мф. 6, 12).Самі ж не прощаємо, закриваючи собі цим шлях до спасення. Преп. Єфрем Сирін каже, що, хто постить і гнівається, і затаює в серці своєму ворожнечу, той ненавидить Бога і спасення далеко від нього. Тож будемо «друг ко другу блази, милосерді, прощающе друг другу, якоже і Бог во Христі простив єсть вам» (Єф. 4, 32; пор. Зах, 8, 17).

Другою умовою святого, богоугодного проведення Чотиридесятниці є піст. У наші дні багато хто відмовляється від посту, люди шукають собі виправдання в несприятливих екологічних умовах, у особливостях сучасного життя, у слабкому здоров'ї тощо. Однак Святе Письмо не лише рекомендує піст, а й навчає, як поститися, щоб угодити Богові. Піст лише тоді досягає своєї мети, коли його дотримуємо щиро, усвідомлюючи, що це, поза іншим, наша жертва, наша десятина Богові. Такий піст – могутній засіб для духа у досягненні вищої досконалості. Коли ж постять по-фарисейськи, тобто лицемірно, напоказ, то цей піст звершується не во славу Божу, а для власної слави, він не буде угодний Господеві (див. Мф. 6, 16-18). Святитель Василій Великий називає чистий, богоугодний піст зброєю і ополченням проти демонів і нагадує, що цей рід духовної нйчисті «не ісходить, токмо молитвою і постом» (Мф. 17, 21; пор. Мк. 9, 29).

Справжній піст не обмежується лише стриманістю в їжі, невживанні певних продуктів і страв, адже істинний піст – це, насамперед, звільнення від злих діл. ““Не таковаго бо поста Аз ізбрах, глаголет Господь, но разрішаяй всяк соуз неправди” (Іс. 58, 6). Що з того, що не їси ти м'яса, але поїдаєш брата свого; не вживаєш вина, але не стримуєш себе від образ? Горе вам, п'яні не від вина (див. Іс. 28, 1). Роздратування, за словами свят. Василія Великого, позбавляє душу розуму так само, як і вино. Кожну пристрасть, яка виводить із себе розум, справедливо можна назвати оп'янінням.

Третьою умовою богоугодного проведення Чотиридесятниці є нестяжання. Це також своєрідний піст, але охоплює він далеко ширше коло понять і речей. Нестяжання – це утримання від прагнення накопичувати кошти та предмети для забезпечення й задоволення всіх потреб земного життя. Господь наш Іісус Христос застерігає від гонитви за земними скарбами: “Не скривайте себі сокровищ на земли, ідіже черв і тля тлить, і ідіже татія подкопивають і крадуть» (Мф. 6, 19). Християни повинні шукати і збирати собі скарби, які не підлягають тлінню, залишаються незмінними у всі часи і за будь-яких обставин, тобто скарби не земні, а небесні. Такими скарбами є милостиня, благодіяння та інші справи милосердя: “…дадіте милостиню. Сотворіте себі влагалища невітшающа, cсокровище неоскудіємо на небесіх, ідіже тать не приближається, ні моль растліваєт” (Лк. 12, 33; пор. Мф. 6, 20)?

Часто можна почути, що євангельська заборона земних благ є занадто суворою, що стосується вона лише чернецтва, а миряни, мовляв, можуть успішно поєднувати потяг до збирання земних благ із збиранням скарбів на небі. Слід розуміти, що Євангеліє, не заперечуючи багатство, як таке, а закликає нас дбати про цілковиту свободу серця; боятися, щоб багатство не стало кумиром, ідолом, щоб не зайняло в серці людини місце Бога. Господь Іісус Христос каже нам, що не можна двом панам служити (див. Мф. 26, 24), бо серце людське за своєю природою не здатне одночасно вміщувати у собі протилежності, або, іншими словами, не може одночасно бути зверненим до двох полюсів, врешті, воно мусить приліпитися до чогось конкретного: “ідіже бо єсть сокровище ваше, ту будеть і сердце ваше” (Мф. 6, 21).

У наш час, коли зухвало і безсоромно зневажаються всі духовні цінності і метою людського життя безальтернативно виставляється накопичення земних благ, вседозволеність, потурання всім забаганкам плоті, особливо актуально звучить заклик Господа: “Іщите же прежде царствія Божія і правди єго, і сія вся приложаться вам” (Мф. 6, 33; пор. Лк. 12, 32; Мк. 10, 30; 1 Тим. 4, 8).

Безцінним скарбом святої Чотиридесятниці є її неповторні богослуження. Щодня, крім суботи і неділі, Церква приносить Господеві трепетну, глибоко змістовну покаянну молитву. Звичайно, далеко не всі вірні мають змогу щоденно бути в храмі, але підноситися до Бога душею, линути до Творця покаянною думкою, бути уважним до кожного свого кроку, слова, вчинку, помислу - під силу кожному з нас. Саме у цьому і допоможуть нам незлобіє, піст, нестяжання...

Спаситель наш, Господь Іісус Христос вказав нам шлях життя, щоб ним ми, за словами преподобного Єфрема Сиріна, підіймалися в Царство ділами правди. То ж будемо ревно каятися, полюбімо молитву, піст і діла милосердя, а головне, возлюбимо один одного, “ісполненіє убо закона люби єсть” (Рим. 13, 10).

Хай же благословить нас Господь і укріпить у час Великого посту, щоб світло його розпочавши, поститися не лише від страв, але і від усякої пристрасті, дух насолоджувати чеснотами, вдосконалюватися у них любов'ю і, очистивши у ці благословенні дні душу і тіло, щоб сподобитися нам гідно долучитися до Страстей Христа Бога і з духовною радістю зустріти Його Пресвітле Воскресення. Амінь.

Смиренний + Августин,

з ласки Божої архієпископ

Львівський і Галицький

Великий піст 2008 року,

м. Львів