ПОСЛАННЯ

АРХІЄПИСКОПА ЛЬВІВСЬКОГО І ГАЛИЦЬКОГО АВГУСТИНА
І ЄПИСКОПА ДРОГОБИЦЬКОГО ФІЛАРЕТА

НА ПОЧАТОК ВЕЛИКОГО ПОСТУ

всечесному духовенству,
боголюбивому чернецтву і всім вірним чадам
Львівської єпархії Української Православної Церкви

Ныне время добродетелей явися,

и при дверех Судия, не скорбим:

но приидите постящеся принесем слезы,

умиление и милостыню, зовуще:

согрешихом паче песка морскаго:

но ослаби всем всех Свободителю,

да восприимем нетленный венец.

(Сідален на 3-ій пісні Канону Сиропусної неділі)

Возлюблені!

З безмежної ласки Божої знову вступаємо у святу Чотиридесятницю – благословенний час покаяння, час очищення душі і тіла,  час оновлення людини. Піст – це великий дар Божий, він необхідний усім: як досвідченим у житті духовному, так і початківцям, які щойно ступили на стежку воцерковлення. Піст – це ліки для душі і для тіла, це час покаяння, тобто зміни напрямку в житті людини, відвернення від зла і насадження добра. Возсия благодать Твоя Господи, возсия просвещение душ наших. Се время благоприятное, се время покаяния, отложим дела тьмы, и облечемся во оружия света: яко да преплывше поста великую пучину, в тридневное воскресение достигнем, Господа и Спаси нашего Иисуса Христа, спасающаго души нашя. (Стихира в нед. Сиропусну.)

А пітьма навколо нас велика: людство і природу  вражають численні трагічні події та катаклізми – землетруси, цунамі, повені, пожежі, епідемії, війни. Будутъ глади и пагубы и трусы по местамъ (Мф. 24, 7), попереджав Своїх сучасників Господь наш Іісус Христос… Проте головні випробування відбуваються в духовній царині. Небезпеки на фізичному рівні шкодять тілу людини, її добробуту та комфорту, однак життю духовному вони зашкодити не можуть. На духовному ж рівні нам загрожують інші небезпеки. Відбувається те, що раніше і уявити важко було: сьогодні людину намагаються позбавити морального закону, закладеного Богом у її серці. Колись один відомий мислитель сказав, що ніколи не перестануть хвилювати  людину дві речі: зоряне небо над нею і моральний закон у ній.  А коли людину намагаються переконати, що їй усе дозволено, що вона, і лише вона, – мірило істини, що кожен має свою правду і кожен сам визначає, де добро і де зло. Вседозволеність, егоїзм, блуд, розпуста, непоміркованість у їжі та питві рекламуються на вулицях і в засобах масової інформації, потрапляють на сторінки шкільних  підручників і навіть у дошкільні заклади. Руйнується сім’я, зникає повага до батьків та наставників, золотий телець – жадоба збагачення – знову підноситься на п’єдестал божества. Все це нищить совість людини, руйнує зв’язок  творіння з Творцем. А облогу гріха можна прорвати лише щирим покаянням, яке відкриває людині очі і показує, де правда, а де обман, навчає ропізнавати пастки ворога, виявляти наші згубні пристрасті та вади. Для  покаяння і дарується нам свята Чотиридесятниця – десятина року, яку  християнин має якомога повніше віддати  Богові.

У цей благословенний час Свята Церква пропонує нам всі необхідні засоби для справжнього покаяння, навчає численними прикладами зі Старого і Нового Завітів, чудовими молитовами та піснеспівами торкається кожного серця, перетворюючи його з кам’яного на плотяне (пор. Ієз. 11, 19). Розуміючи, що піст – це зброя і захист проти демонів, проти  «піднебесних духів злоби» (див. Єф. 6, 12), ми повинні радісно зустріти час очищення і очоче прийняти ці дари. Адже цей рід, за словами Спасителя, перемагається тільки молитвою і постом (див. Мк. 9, 29).

У період святої Чотиридесятниці Церква молиться набагато більше, ніж в інший час року, вірні у Великому пості намагаються частіше, не лише у неділі та свята, відвідувати храм. При цьому необхідно прислухатися до нашої молитви, щоб не була вона формальною, розсіяною або гордовитою, як у фарисея із Господньої притчі (див. Лк. 18, 9-14). І коли будемо уважно, щиро і, насамперед,  смиренно, молитися, то наша молитва буде угодна Богу і допоможе нам подолати подвиг посту, як тілесного, так і духовного.

Розуміючи важливість саме духовного посту, водночас, не слід  легковажно ставитися до посту тілесного – великого і могутнього засобу у боротьбі з пристрастями та похотями. Тілесним постом виявляємо послух Церкві, смиряємо нашу гординю – родоначальницю усіх гріховних пристрастей, що підтримуються надміром їжі та питва. Якщо ж не смиряти тіло постом, то воно стане панувати над духом, який повинен бути в людині домінуючим. В іншому разі, людина падає з висоти своєї людської гідності і перетворюється на бездушну плоть, яка не здатна спілкуватися з Богом.

Кожна людська душа, яка не перебуває у гріховному полоні, з радістю очікує настання святої Чотиридесятниці. Грішник, як блудний син, приходить до тями – від гріха повертається до Бога, у святій Сповіді сльозами, наче водою Хрещення, омиває свої падіння, а очистившись, приймає найбільшу Святиню – Тіло і Кров Господа нашого Іісуса Христа. Поєднана з Богом, примирена з ближніми і сама з  собою, душа сподобляється, споглянувши спасенні Страсті Христові, гідно зустріти Празників  Празник – Всесвітле Воскресення Господнє.

Тож хай укріпить нас Господь і благословить радісно розпочати святу Чотиридесятницю, не знехтувати жодним із численних Божих дарів у цей неповторний час і достойно ввійти у світлосяйну Пасхальну радість. Амінь.

Смиренний  +Августин

з ласки Божої архієпископ Львівський і Галицький  

Смиренний +Філарет
з ласки Божої єпископ Дрогобицький 

Львів, 2012