Різдвяне послання

архієпископа Львівського і Галицького

Августина

всечесному духовенству, боголюбивому чернецтву і всім вірним чадам Львівської єпархії Української Православної Церкви,

православним генералам і адміралам, офіцерам, прапорщикам і мічманам, сержантам і старшинам, солдатам і матросам та усім службовцям Збройних Сил та інших військових формувань України

 

Днесь Христос в Вифлеємі раждається от Діви

днесь Безначальний начинається і слово воплощається

сили небесния радуються і земля с человіки веселиться

(Із стихири на хвалітех)

Всечесні отці, дорогі брати і сестри!

Сердечно вітаю вас із радісним святом Різдва Христового! Сьогодні у всіх храмах урочисто звучать піснеспіви народженому у Вифлеємі від Діви Марії Божому Сину. Минають часи, усе на землі змінюється, але світло Вифлеємської зірки, що опромінило Христові ясла, не вгасає в серцях людей. Ми знову, як пастухи два тисячоліття тому, чуємо предивну ангельську пісню: "Слава у вишніх Богові і на землі мир, в людях благовоління!" (Лк. 2, 14).

Нині серця віруючих людей наповнені духовною радістю і благоговійним трепетом. Христос Своїм пречистим Різдвом, життям на землі, хресною смертю і Святим Воскресенням примирив з Богом людство, що через гріхопадіння прабатьків втратило єдність зі своїм Творцем. У цю Різдвяну ніч ми згадуємо явлення у світ втіленої Божественної Любові - Господь приймає на Себе „образ раба”, щоб послужити нам „навіть до смерті” (Флп. 2, 7-8), приходить до нас, щоб дарувати нам спасення. „Ось торжество, яке ми сьогодні святкуємо: прихід Бога до людей для того, щоб ми прийшли до Бога; або, точніше, щоб ми повернулися до Нього і, скинувши з себе стародавню людину, одяглися у нову, і, як вмерли в Адамі, так само знайшли життя в Христі, народилися і воскресли разом з Ним,” – виголошує святитель Григорій Богослов.

Як важливо, особливо у ці урочисті дні, коли ми прославляємо Христа народженого, прагнути і нам самим уподібнитися тому духовному єднанню, яке ми бачимо біля Його пречистих ясел. Тут Сили Небесні оспівують народженого Христа; радіючи Пришестю у світ обітованого Спасителя, схиляють свої коліна пастухи; поспішають принести свої дари волхви, прообразуючи собою всі земні народи, і навіть тварини безсловесні намагаються своїм подихом зігріти Богомладенця. Саме про цю єдність християн згодом молив Бога Отця Сам Іісус Христос: „Отче Святий! Збережи їх в Ім'я Твоє, котрих Ти дав Мені, щоб вони були єдине, як і Ми. ...Не за них же тільки благаю, але й за віруючих у Мене за словом їхнім, щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине” (Ін. 17, 11, 20-21). У цих словах Спасителя - вся сутність церковного єднання.

Християнство – це не просте абстрактне вчення, або те, що сприймається і зберігається кожною людиною окремо. Ні, це настільки особливий світогляд, ні з чим земним незрівнянний спосіб життя, союз людських особистостей у єдиному організмі, що прообраз його можна знайти, мабуть, лише на небі, в єдності Осіб Святої Трійці. Там невимовна любов Отця, і Сина, і Святого Духа з'єднує три Особи у Єдину Сутність, а на землі саме християнська любов покликана бути основою для єднання окремих людей у Єдине Тіло – Церкву Христову. «Всіх нас Господь закликає до єдності віри, єдності істини, єдності святості і вищої форми єдності – єдності в любові», – повчає святитель Лука (Войно-Ясенецький).

Сьогодні дехто намагається відокремити Бога від Церкви. Ці люди можуть говорити про свою віру в Христа чи інші ідеали, закликати оточуючих до моральності, шукати свій шлях до пізнання істини, але їх трагедія полягає в тому, що вони не розуміють елементарного: прийти до віри в Бога можна різними дорогами, а продовжити шлях до спасення можливо лише в Церкві. Сприймаючи у своїй непоміркованості Церкву як якийсь зовнішній, суспільний інститут, вони переконані, що церковне життя не є обов'язковим. А найгіршим є те, що сьогодні без церковної основи будується не тільки життя частини наших співвітчизників, але й є намагання певних сил продовжити, дещо реформувавши, програму атеїстичного режиму, будувати життя суспільства, яке підкреслено визначають як „світське”, без тієї основи, що завжди була духовним стрижнем народу і примирювала людей, була святинею і авторитетом, незалежно від поглядів і думок, соціального стану, національності і віку співгромадян. Отож, якщо нам дорога наша духовна спадщина, єдність, мир і злагода, якщо ми зацікавлені, щоб наша молодь, наступні покоління були добрими християнами, а звідси - порядними людьми і гідними громадянами та патріотами, то будемо докладати усіх зусиль, щоб наше суспільство шанувало досвід, який накопичила Православна Церква за свою тисячолітню історію.

Наше завдання полягає, звичайно, не в тому, щоб змусити всіх співвітчизників обов'язково стати православними або зробити Православ'я державною релігією України, але поза сумнівом одне: не лише той, хто заявляє про себе, як про свідомого, щирого патріота, але й кожен пересічний громадянин, що вважає Україну своєю Батьківщиною, знає історію і долю нашого народу, має поважати і цінувати Святу Церкву і Православ'я.

У ці святі дні в християнських храмах переможно звучать слова церковного піснеспіву: «Христос раждаеться, славіте!».Саме «раждаеться», а не «народився», тому що ми сприймаємо Різдво Христове не просто як історичну подію двохтисячолітньої давнини. Тайна Боговтілення дивним, незбагненним чином, дією благодаті Святого Духа, що завжди перебуває у Святій Церкві, робить і зараз свій життєдайний відблиск у християнських душах. Спаситель світу знову і знову народжується в кожній людині, яка, розкриваючи перед Ним своє серце, бажає прийняти Його у свою душу, як у Вифлеємську печеру, зробити себе вмістилищем Духа Святого. Будемо молити Бога, дорогі мої, щоб це чудесне народження відбувалося в душі кожної людини, щоб усім нам прийти в пізнання істини, влаштувати життя суспільства за Законом Божим, і в християнському духовному єднанні, проводячи наше життя у всякому благочесті і чистоті, неухильно прямувати, хоч і складним, але благодатним, спасенним шляхом, що веде в обійми Отця Небесного.

Ще раз, всечесні отці, дорогі брати і сестри, звертаючись з радісною звісткою про народження Спасителя світу, закликаю на всіх вас благословення Господнє. Нехай цей Новий рік буде роком миру та спокою, надії та благосприяння в трудах у славу Божу, на благо Святої Матері нашої Церкви і на користь нашої Батьківщини.

Христос рождається - славіте Його!

З ласки Божої

смиренний

Августин

архієпископ Львівський і Галицький

Різдво Христове

2003/2004 року Божого,

м. Львів