Проблема захисту суспільної моралі

Архієпископ Львівський і Галицький Августин

повноважний представник

Української Православної Церкви

у Верховній Раді України

ПРОБЛЕМА ЗАХИСТУ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ

(Виступ на XXXVІІ сесії Львівської обласної ради V демократичного скликання,

10 квітня 2009 року, м. Львів)

Вельмишановний Мирославе Петровичу! 
Вельмишановні панове депутати!

Мене втішає, що у дні Великого Посту, в період загальноцерковного покаяння, я маю нагоду виступити в такому поважному товаристві і висловити свою думку саме з проблеми захисту суспільної моралі у нашій області та й в Україні загалом.

Перед Вами мені сьогодні легко говорити про наболіле, бо всіма визнано, що в нашій області, як і в інших областях Західної України, збережено здорові моральні традиції в суспільстві, і, на мою думку, ми повинні показати позитивний досвід в очищенні духовного життєвого простору.

Зрозуміло, якщо ми перестанемо прибирати наші вулиці та домівки від побутового сміття, то через тиждень будемо задихатись від смороду, так само Богові смердить наш духовний бруд і ми повинні докласти максимум зусиль для духовного оздоровлення суспільства, бо інакше через кілька років буде пізно.

Мусимо визнати, що після того, як відкрились кордони на захід і наші співвітчизники побачили цілком інше життя з іншими моральними цінностями, а краще сказати, побачили суспільство, в якому мораль відчутно знецінена, в нашу державу, спочатку обережно, а тепер вже й безсоромно ринула лавина інтелектуального псевдокультурного сміття. Ми стали ніби піддослідними істотами, над якими безсоромно випробовують різноманітні технології суспільного розбещення. Починаючи від дитячих казок та мультиків, агресивних коп'ютерних ігор і завершуючи нічними клубами та стриптизбарами наша молодь поступово заражається інтелектуальним і духовним СНІДом.

На жаль, останні роки в Україні надто мало приділяється уваги патріотичному і просто культурному вихованню молоді, немає загальнодержавної концепції виховання свідомих громадян молодої держави, а постійні політичні інтриги та чвари лише сіють зневіру і руйнують повагу до державної влади. Мало чим може похвалитись і наша школа, яка навчає дітей за сумнівними підручниками та переймає методичні розробки західних педагогів, від яких давно відмовились в інших країнах. Відомо, що значна частина так званого “Морального кодексу будівника комунізму” була списана з Соломонових приповідок та включала фрагменти євангельських істин. Тому навіть невіруючі дорослі люди, які були виховані в ті часи, мають певний імунітет до західного продукту та іхніх культурних цінностей на відміну від сьогоднішньої молоді, що зростає в роки державного неустрою, коли наші можновладці в гонитві за портфелями та в клопотах про своє безбідне майбутнє забули про своє основне призначення – турботу про розбудову України, яка без духовного і морального здоров'я нації ніколи не стане повноцінною державою.

Більшість із нас, тут присутніх, формувались як особистості в радянські часи і можемо пригадати зі свого дитинства та юності, що наше покоління у ті роки було значно цнотливішим, скромнішим та поміркованішим, ніж значна частина сьогоднішніх молодих людей.

Якось тишком-нишком нас привчили до того, що ми повинні бути терплячими до так званих сексуальних меншин, яким християнство давно дало відповідну оцінку, сьогодні вважається нормою, що частина представників мистецької еліти відкртито демонструє статеву збоченість. Цього не лише не соромляться, содомський гріх навіть афішується! Хіба такі люди можуть нести в суспільство високі моральні цінності? Як вчить Святе Письмо, не може з одного джерела витікати солодка і гірка вода (Як. 3,11).

Ще п'ятнадцять років тому важко було собі уявити таку велику кількість молодих пар, які живуть так званим “громадянським шлюбом”, прикриваючи словом “шлюб” звичайний блуд. Такі стосунки стають нормою, особливо у студентському середовищі, і супроводжуються застосуванням фармакологічних протизаплідних засобів, які є зброєю сповільненої дії проти здоров'я майбутніх дітей. А про це дуже мало говориться. Прикладом для такого способу життя є численні фільми для молоді та юнацтва, що демонструються на українських телеканалах. Основою сюжетів цих фільмів є обман, розпуста, содомський гріх, підлість, підступність, зрада.

Щодо реклами.

Як можна зробити зауваження парочці напівроздягнених дівчат, які палять цигарки і запивають затяжку ковтком пива, якщо навпроти висить на всю стіну величезне рекламне полотнище з зображенням пивної бляшанки та словами: “Освіжись, насолоджуйся, розслабся” (біля будівлі Укрсоцбанку в центрі міста).

Біля цирку та навпроти Приміського вокзалу (там, де протягом дня проходять і проїжджають тисячі людей) височіють щити з рекламою мобільних телефонів: “Дешевше тільки вкрасти!” – от і будуть красти, якщо не зможуть купити.

А чого варті рекламні дошки з закликом “Наркотикам – ні, безпечному сексу – так!” Тим самим визнається, що наркоманія вже “прописана” в нашому суспільстві, а як “альтернатива” цьому злу подається “безпечний секс”.

Не буду займати численними прикладами увагу шановного товариства, адже усі ми живемо в одному місті, спілкуємось із громаданами, бачимо і чуємо, що діється навколо. Сподіваюсь, що наші думки з цього питання не будуть мати значних відмінностей.

З якою метою фінансується така зухвала псевдосоціальна реклама, хто дає дозвіл на її розміщення? Мабуть ці люди хрещені і ходять у недільні та святкові дні в храми і каються в своїх гріхах. Але ми маємо бути християнами і дома, і на вулиці, і на роботі, й у цій залі. Християнська мораль виключає подвійні стандарти. Долею своїх дітей та онуків ми будемо розплачуватись, якщо не будемо протистояти цій брудній навалі.

Зрозуміло, що комерціалізація засобів масової інформації сприяє проникненню на екрани телевізорів, на радіо та на сторінки друкованих видань не просто нихзькопробної, але й відверто шкідливої продукції. Будемо щирими: коли ще наше суспільство було таким беззахисним перед цією навалою, якою наповнений наш масмедійний простір? Наші погляди все частіше спрямовуються на Захід, але покажіть мені хоч одну країну, яка вважається розвинутою, і де так вільно пропагувалось би насильство, розпуста, вседозволеність…

Мало поговорити про вищезгадані проблеми, треба діяти. Кожному на своєму місці. Тема, яку ми сьогодні обговорюємо, може об'єднати органи державної влади, Церкву та громадські організації. Було б корисно створити на Львівському телебаченні цикл програм з пропагади здорового способу життя з залученням до участі духовенства, педагогів, медиків, відомих людей Львівщини, які своїми досягненнями в науці, освіті, мистецтві, спорті та інших соціальних сферах досягли видимих успіхів, заслужили шану від своїх співгромадян.

В цьому плані, мені здається, Церква трудиться досить плідно: в храмах та християнських общинах різних конфесій діють недільні школи, організовуються літні табори для дітей, проводяться бесіди для дорослих, на основі біблійного вчення вивчається психологія сімейного життя та багато іншого.

Пропоную керівництву усіх християнських конфесій на Львівщині організувати проведення у своїх парафіях цикли проповідей, які б у дусі християнського смирення і любові вказували молодим людям на іхні помилки, допомагали їх виправити і усвідомити себе гідними християнами.

На мою думку, провідну роль у збереженні морально-психологічного здоров'я нашої нації повинна відігравати родина, сім'я, тому при нашій єпархії вже другий рік діє Спілка православних батьків Львівщини. Цих людей об'єднує бажання виховати своїх дітей фізично і морально здоровими громадянами. Ми готові поділитись своїм, хоч ще і незначним, досвідом і ознайомитись з досвідом інших.

Маю ще одну пропозицію: зараз, мабуть через кризу, у нашому місті стоять без усякої користі порожні рекламні щити. Чому б їх не використати для безкоштовної соціальної реклами? Хоча б на той час, доки не з'являться замовники на ці площі.

Вельмишановні панове депутати, через кілька днів ми сподіваємось зустріти найбільше християнське свято – Воскресення Господа нашого Іісуса Христа – день торжества нашої віри, день утвердження нашої надії. Бажаю вам, щоб вiра, надiя та любов зміцнювали і підтримували кожного з нас у християнському подвизi i привели до вiчного життя в Царстві Небесному.