Звернення єпископа Львівського і Галицького Філарета з нагоди 100-річчя Талергофської трагедії

 

Возлюбленні отці, брати і сестри!

4 вересня цього року вся світова спільнота згадує трагічні події 100-літньої давності, пов’язані зі створенням першого в історії європейської цивілізації концентраційного табору Талергоф, в якому прийняли мученицьку смерть тисячі жителів Галичини. В цей день рівно століття тому людство стикнулося з фактом етнічного та релігійного переслідування, оформленого в офіційну політику держави-колонізатора по відношенню до населення підкореної ним території історичної Київської Русі.

Проте найбільшим горем є те, що через столітній проміжок історії України, сьогодні в ХХІ столітті, здавалося б, в епоху дипломатії, міжнародних домовленостей та конвенцій, ми стаємо свідками трагічних подій у власній державі та відчуваємо особисте горе, яке спіткало тисячі родин. Нажаль, ми бачимо, що уроки історії не вчать ні політиків, які готові задля власної ідейної боротьби жертвувати життями людей, ні звичайних людей, які дозволяють маніпулювати собою, стають жертвами пропаганди, внаслідок чого загострюються непоодинокі випадки етнічних та релігійних конфліктів сьогодні.

Господь благословив нам жити на перетині цивілізацій та культур, чим завжди зумовлювався не тільки історичний прогрес, але й одвічна боротьба, в якій наші предки завжди ставали заручниками! Історія свідчить нам про те, що наш народ завжди мріяв бути цілісним та єдиним, і лише зовнішні сили робили все можливе, аби знищити цю багату та мудру націю. Мудру, бо ніколи українці не дозволяли себе пересварити і обдурити!

Приклад Талергофу, як і багато інших трагічних подій в нашій історії змушують нас задуматися сьогодні, наскільки дорогим є для нас приклад ревності наших предків до єдності!

Сьогодні, коли в Україні тривають бойові дії, коли гинуть її вірні сини і дочки, котрі виконують свій військовий обов’язок, гинуть невинні мирні люди, які стали заручниками подій, згадаймо нашу історію! Задумаймося над тим, чи не повторюється історія винищування нашого народу? І чи знайдемо у собі сили залишитися гідними дітьми свого народу і залишитися єдиними і сильними? Чи зможемо вкотре показати приклад одностайності, толерантності, терпимості і любові поміж собою?

Господь, перебуваючи на Голгофі, показав людству найбільший приклад любові. Сьогодні ми зобов’язані цю любов зберегти і показати, що українці – це справжній християнський народ, який навіть перед очима озброєного ворога, не втрачає свої моральні чесноти. В той час, коли ми згадуємо роковини злочину проти галичан, щиро молю кожного залишатися у правді Божій, узгоджувати своє життя із Законом Божим і проявляти завжди благорозумність та любов до ближнього, до кожного жителя нашої країни. Лише таким чином ми вбережемо Україну та єдність нашого народу.

Прикликаю на наш народ щедре Боже благословення!

+Філарет
єпископ Львівський і Галицький