До ювілею Архіпастиря присвячується

Нашому „благовіщенському” Владиці Августину – 60!
Вітаємо Вас, Ваше Високопреосвященство, зі славним ювілеєм!

„На Благовіщення і пташка не в’є собі кубельця”.
Народна приказка

У день Благовіщення Пресвятої Богородиці, 7 квітня 1952 року, зі старовинного роду Маркевичів, відомості про який сягають 1480 року, знаного як своїми церковнослужителями, так і військовими, Господу було угодно від благочестивого подружжя священика Іоанна та його дружини Катерини привести на світ їхнього первістка Адама – в майбутньому архієпископа Львівського і Галицького Августина – вірного сина Матері Церкви та палкого поборника Православ’я.

На запитання, чому саме Адамом назвали батьки сина, який народився на Благовіщення, Владика відповідає: „Я зрозумів, чому мені, народженому на Благовіщення, дали ім’я не Гавриїл, а Адам. Тому що в цей день Діва Марія зачала Другого Адама – Христа” (з проповіді на Благовіщення у Лазареву суботу 7 квітня 2012 року).

Раннє дитинство Владики минуло на його рідній Гомельщині (Білорусь). А коли його батька-священика скерували в Житомирську область, то сім’я перебралася в Україну. Хлопчику тоді було три роки. Ще у школі відчувши покликання до служіння Богу і ближньому, Адам після її закінчення вступив у медичне училище. Відтак, маючи перед очима віри Господа, Цілителя душ і тілес, та святих Його, молодий спеціаліст працював на станції швидкої допомоги у Рівному: через нього і його колег Господь рятував травмованих і помираючих та дарував їм здоров’я і духовну втіху, а Своєму служителю відкривав його призначення та Провидіння Боже про нього.

Отже, до священичого служіння шлях пролягав через навчання у Московській духовній семінарії та академії, яке було успішно завершене й увінчалося зрілим плодом – кандидатською дисертацію на тему: „Уніатство: Богословські аспекти”, яку Владика захистив і видав монографією. Книга, що своїми витоками має святоотцівську традицію і в неї вписується, є неоціненним вкладом у скарбницю собору душ людських, який Духом Святим зводиться на тлі паннівелюючої смисловтрати секуляризованого світу.

Як у долі Владики переплелися лікарське мистецтво і дар зцілення церковними Таїнствами та cловом Божим, так і шляху воїна Христового був супутнім шлях військовослужбовця, який розпочався ще зі строкової служби у Збройних силах. Із миротворчою місією Владика неоднораз відвідував гарячі точки знесиленого запаленням ворожості організму землі (а саме: двічі – Ірак та вісім разів – Косово), де мудрим пастирським словом збивав високий градус напруги у взаєминах, тим самим блокуючи пухлину користолюбства – призвідницю воєнних конфліктів.

Небесним помічником і покровителам у цій справі є сам великомученик Георгій Побідоносець – „полонених визволитель і вбогих захисник, немічних лікар і царів поборник” (з тропаря), – ім’я якого має тимчасовий кафедральний собор у Львові, в якому служить Владика відтоді, як у 1992 році, після болісної реорганізації релігійного життя на Галичині, прибув до княжого граду піднімати з руїн Львівську єпархію Православної Церкви. Молитовним подвигом і самовідданою працею Його Високопреосвященства західне порубіжжя святої Русі „задихало обома легенями” – після 300-літньої перерви тут було відроджене чернече життя: спершу постав Свято-Преображенський жіночий монастир у м. Львові (2003), а відтак – і Свято-Онуфріївський чоловічий монастир у с. Межигір’я Турківського благочиння (2011). Розбудовуються також і церкви – небесна окраса нашого краю.

В євангельському служінні архієпископа Августина вповні розкрилися закладені Богом таланти, являючи цільну натуру Його Високопреосвященства: богослова (як голови Богословсько-канонічної комісії при Священному Синоді УПЦ); науковця (Владика має науковий ступінь кандидата богослов’я); викладача (порівняльного богослов’я в Почаївській духовній семінарії); моряка (має відповідну спеціальність; духовно опікувався першим Морським хресним ходом на військових кораблях, присвяченим пам’яті святого адмірала Федора Ушакова, двічі перетнув протоку Дрейка, яхтсмена); підводника (побував на трьох атомних підводних човнах та мав шефство над українським підводним човном „Запоріжжя”); полярника (у 2007 році відвідав російську антарктичну станцію „Белінсгаузен”, а 2011 року у складі української полярної експедиції – українську антарктичну станцію „Академік Вернадський”, де взяв участь у спорудженні найпівденнішої в світі каплиці на честь святого рівноапостольного князя Володимира для полярників та освятив її); льотчика (пілотує військовими літаками та вперше в історії організував унікальний Хресний політ на літаку АН-26 над Україною, в якому взяв безпосередню участь); воїна (офіцер Збройних Сил, очолює Синодальний відділ УПЦ із взаємодії зі Збройними силами та іншими військовими формуваннями України, а також є одним із перших духовних осіб в колишньому Радянському Союзі, хто став відвідувати як пастир військові частини та місця позбавлення волі); водія; танкіста; лікаря і, нарешті, мандрівника (облітав та об’їздив півсвіту), який мандрує з мандрівною, земною Церквою Христовою, сумуючи зі скорботними і радіючи зі щасливими, – словом, Людини з великої літери, або Адама, який при постригу у чернецтво перед архієрейською хіротонією отримав „священне” ім’я – Августин у перекладі з латини означає „священний”.

Ми вдячні Богові за нашого Архіпастиря. Многії Вам літа, дорогий Владико, щедрих і невтомних посівів Божого слова у людські душі та рясних жнив у мирі й духовній радості! Спаси Вас, Господи, наш Владико, який з Божою допомогою спасаєте наші душі!

З любов’ю у Христі, вдячністю і повагою, Ваші духовні діти

Дивіться повний фоторепортаж до ювілею>>>

Високопреосвященніший архієпископ Львівський і Галицький Августин молитовно відзначив 60-ліття>>