Архієпископ Львівський і Галицький Августин відвідав Роздільський дитячий будинок-інтернат

Дети святы и чисты. Нельзя делать их
игрушкою своего настроения.
Антон Чехов

Як уже повідомлялося, з благословення Високопреосвященнішого архієпископа    Львівського   і Галицького Августина (Маркевича) Духовно-просвітницький центр на честь святих праведних Богоотців Йоакима і Анни Львівської єпархії УПЦ, Відділ з благодійності та соціального служіння Львівської єпархії УПЦ спільно з Громадською організацією «Творче об’єднання «ALTER»  з 15 листопада по 15 грудня провів акцію «Зігрій теплом свого серця». Акція передбачала збір іграшок, солодощів  та зимового одягу для дітей, що проживають в сім’ях, які опинилися у скрутних життєвих обставинах та дітей, які перебувають в інтернатних закладах Львівщини.

На заклик акції  відгукнулись усі, кому небайдужі діти, які потребують допомоги. Спільними зусиллями благочинних Львівської єпархії, підприємців, громадян, студентів були зібрані подарунки для діток. Слід зазначити, що  даний захід став спільним ділом і для гостей з Польщі та православної общини святого благовірного князя  Олександра Невського  в  м. Верезе (Італія).  Зі слів настоятеля храму о. Володимира Хоменка стало відомо, що «прихожани часто допомагають бідним сім’ям, вчиняючи як повелів через Заповіді Господь наш Іісус Христос».  «Праця людини і мала, і велика, - пише прп. Єфрем Сірин, - мала насправді, велика за волею, бажанням якої безмежне. Людина не багато може зробити зі своєї сили, але багато може з бажання і волі своєї». Тому кожен маленький внесок оцінений Богом. Адже, не має такої людини, котра б не відчула радість на душі від того, що вона зробила щось добре. Ця тиха непомітна радість і є винагородою.

19 грудня, у день коли Церква вшановує пам’ять  святого Миколая, архієпископ Львівський і Галицький Владика Августин відвідав Роздільський дитячий будинок-інтернат для розумово-відсталих дітей, який розташований в Миколаївському районі нашої області. Владика подарував діткам солодощі та передав подарунки, зібрані під час акції. У цьому закладі перебувають діти із розумовими вадами, позбавлені батьківського піклування, діти-сироти, діти з малозабезпечених, неблагополучних сімей. Загалом тут 78 вихованців. Прикладом вольового та рішучого мужчини для них є директор Корда Роман Степанович.

За кілька кілометрів від світу бурхливого та метушливого Львова потрапляєш у інший вимір. Біля воріт гостей зустрічає хлопчина. Його сповнене надії запитання «А ви не бачили мою маму?» -  сколихує душу. Розумієш, що  ти повинен прийняти  цих діток такими, якими вони є. Лише тоді зможеш їм допомогти.  Відсторонитись від роздратованості їхніми вчинками, зовнішністю, а зрозуміти і полюбити.

Тепло і невимушено відбулось спілкування Владики Августина із вихованцями. Владика цікаво і  доступно розповів про святого Миколая, його добрі вчинки, вкладаючи у слова частинку  душі, тепла свого серця.

Розуміючи нелегку працю в  інтернаті, Владика Августин звернувся до вихователів: « ... кожен несе свою службу. Солдат захищає Вітчизну, кухар готує їжу… ваше служіння особливе. Ви доглядаєте за дітками, котрі нікому не потрібні, навіть батькам. Тому для них ви – і батьки, і друзі. Вони чекають на вашу любов…». Пригадаймо слова О.М. Достоєвського, який на сторінках щоденника пише: «Найвищий ужиток, який може людина зробити зі своєї особистості, з повноти розвитку свого «я» - це віддати його цілком і всім безроздільно і  самовіддано».  Служіння   в інтернаті  - не просто державна робота, але праця, котра мимоволі змінює твій внутрішній світ, вчить безкорисливо служити ближнім.  Зрозуміло, що бувають випробування і труднощі. Але поглянувши на дітей, котрі не розуміють фальші, лицемірства,  намагаєшся виправитись і сам.

Як зауважив керівник Духовно-просвітницького центру на честь святих праведних Богоотців Йоакима і Анни Львівської єпархії УПЦ, Михаїл (Руслан) Коник: «…інколи нам видається, що наш життєвий хрест – найважчий. Поглянувши на цих діток, починаєш розуміти, що поруч є ті, кому важче,  кому ти можеш простягнути руку допомоги. І цьогорічна акція стала нашою першою ластівкою допомоги ближньому. Ми повинні в своєму серці відчути біль цих дітей, їх потреби, намагатись зрозуміти їх світогляд і мислення, знайти в своєму серці місце для того, хто потребує тепла нашого серця. Наше християнське серце повинно палахкотіти вогнем любові, щоб через нього ми могли запалити сотні, а то й, тисячі маленьких сердець в надії, що вони не одні, не покинуті батьками і світом, що поруч є Бог, який всіх зігріває своєю безмежною ЛЮБОВ’Ю».

Хлопчик на прізвисько «Рубін» всіх прощав вдячною посмішкою та радістю від спілкування. Гості залишали дитячий будинок з якимось невимовним почуттям радості, одночасно, й сумом, які сплелися воєдино в їх серцях.  Вони уже від’їжджали, коли до них підбіг ще раз хлопчик і спитав: «Чи не бачили ви моєї мами? Якщо побачите її, передайте, що я чекаю її … я завжди чекатиму її!!!».