Никодим, митрополит Харківський і Богодухівський

Микола Степанович Руснак
18.04.1921-15.09.2011

Митрополит Харківський і Богодухівський Никодим (Микола Степанович Руснак) народився 4 квітня 1921 року в селі Давидівці Чернівецької області в селянській родині.

Закінчив середню школу в 1935 році.

У 1938 році став послушником у Свято-Іоанно-Богословському монастирі Чернівецької єпархії, де 6 січня 1945 року прийняв чернечий постриг.

29 квітня 1945 року був висвячений у сан ієродиякона, а 23 лютого 1946 року - в сан ієромонаха.

З 1950 до 1955 року ніс послух настоятеля Свято-Іоанно-Богословського монастиря.

З 1955 року навчався у Московській духовній семінарії, одночасно виконував обов'язки благочинного МДА і С.

У 1958 році був призначений заступником начальника Руської духовної місії в Єрусалимі, там прийняв сан архімандрита.

10 серпня 1961 року возведений у сан єпископа і направлений на Костромську кафедру.

З 1964 року - єпископ Аргентинський і Південноамериканський. З 25 лютого 1968 року - архієпископ, Екзарх Центральної і Південної Америки. У 1970 році призначений архієпископом Харківським і Богодухівським, а у 1983-му -Львівським і Тернопільським.

9 квітня 1985 року возведений у сан митрополита.

З 27 грудня 1988 року - митрополит Львівський і Дрогобицький, священноархімандрит Свято-Успенської Почаївської Лаври.

13 вересня 1989 року повернувся на Харківську кафедру.

З квітня по 27 травня 1992 року виконував обов'язки Предстоятеля УПЦ. 1992 року очолив Харківський Собор Української Православної Церкви, де було засуджено розкольницьку діяльність колишнього митрополита Філарета.

З 20 червня 1992 року - постійний член Священного Синоду УПЦ.

Рішенням Священного Синоду УПЦ від 22 листопада 2006 року був звільнений з посади Голови Синодальної Комісії по канонізації святих у зв'язку з навантаженням єпархіальними справами.

15 вересня 2011 року відійшов до Господа.