14 липня 2011 року архієпископ Львівський і Галицький Августин разом з єпископом Дрогобицьким Філаретом взяли участь у  передачі ікони «Покрова Богородиці» (1560 року написання, майстра Дмитрія) меценатом Ігорем Возяковим місту Львову , яка відбулась у Львівському Національному музеї ім. Андрія Шептицького.

Ця ікона була викрадена у 1984 році. Тоді із фондосховища у Вірменському соборі було винесено 23 ікони, із них 11 у різний час виявлено і повернено до музею.

Нещодавно ікона була придбана в одній із європейських країн російським меценатом Ігорем  Возяковим для формування колекції новоствореного московського музею «Дім ікони». У процесі проведеної дослідниками експертизи твору з’ясувалося, що ікона належала до згаданої групи викрадених музейних пам’яток.

Ікона представляє особливу історико-мистецьку цінність з різних аспектів розгляду. Передусім, це – один із небагатьох творів іконопису 16 ст., який можна доволі точно атрибувати щодо створення та авторства.

Ікона належить іконописцю Димитрію, відомому за підписною і датованою іконою «Спас Пантократор» (1565 р.) з м. Долина Івано-Франківської області (зберігається у фондах МНЛ). Знана на сьогодні творча спадщина Димитрія налічує 10 творів. Зазначена ікона належить до хрестоматійних пам’яток історії українського мистецтва не лише як одна з перших, датованих українських ікон, а й як один із шедеврів мистецтва того періоду. Слід зазначити, усі ікони цього майстра були придбані першим директором музею професором Іларіоном Сосницьким вже в перші роки існування Національного музею у Львові, а ікона «Спас Пантократор» від часу відкриття музею для публічного огляду (1913 р.) займає чільне місце в його постійній експозиції.

Покров Богородиці також представляє значний інтерес в площині розгляду іконографії цього сюжету, оскільки саме в українському іконописі були створені численні її варіанти невідомі в іконописі інших народів візантійської сфери впливу. Саме до таких оригінальних зразків належить і нововіднайдена ікона майстра Дмитрія. Її унікальність полягає також в тому, що до кінця 16 ст. в українському іконописі збереглися лічені приклади пам’яток з цим сюжетом. З огляду на розміри ікони (59,5 х 49 см), можемо припускати, що вона входила у празниковий ряд іконостасу. Отже, це дає уявлення про тематичний склад цього ярусу у якому, за пізнішими прикладами такий сюжет відомий щойно з першої половини 17 ст.

Ікона «Покров Богородиці» надійшла до Національного музею з експедиції  І.Свенціцького 13 липня 1908 р. в с. Дубровиці Яворівського р-ну Львівської області. Підтвердженням того, що саме ця пам’ятка була викрадена, є її детальний науково-інвентарний опис, здійснений відомою українською вченою Вірою Свенціцькою, а також чорно-біла фотографія, що зберігається у фототеці музею. Твір був і є, на загал, в доброму стані збереження, вздовж країв було виявлено локальні осипи левкасу, зокрема, ліворуч вверх.

До наукового обігу ікона впроваджена і репродукована 1997 р. До 2010 р. місце знаходження пам’ятки було невідоме. Повернення цього видатного твору до первісної колекції є визначною подією не лише для Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького, а й в історії української культури і мистецтва.

Владики оглянули експозицію музею, спілкувались з дирекцією і російським меценатом.

Депутат Львівської міськради від Партії регіонів Тадей Едер пропонує меру Львова Андрієві Садовому позачергово присвоїти меценату Ігорю Возякову титул «Почесний Львів’янин», щоб подякувати йому за ікону «Покрова Богородиці», яку він повернув  місту.