Молодіжний хор Свято-Георгіївського храму міста Львова здійснив паломництво до святих місць Одеси

З 27 червня по 7 липня Молодіжний хор Свято-Георгієвського храму міста Львова здійснив паломництво до святих місць Одеси.

Ось спогади цитовані однією з хористок:

«Ми прибули…

Виходимо з потяга й перед нашими очима красується велетенська вивіска "ласкаво просимо в місто-герой Одесу!"

"Я не вірю своїм очам..." - чую від дівчаток, що стоять поруч.

Хапаємо свої сумки й чимдуж біжимо на трамвай. один, другий, третій... під палаючим сонцем тягнемо за собою валізи уздовж довгої вулиці, де ні тіні, ні дерева - сама лише біла стіна. І ось вона, наша довгоочікувана святиня - Іверський монастир, наш притулок на наступні десять днів. Над брамою красується викладена мозаїкою Іверська ікона Богоматері. Заходимо й бачимо красивий сад з капличкою посередині. А у капличці - сама чудотворна ікона. Через кілька метрів бачимо храм Серафима Саровського, на куполі якого по колу золотими літерами написано: "Господи, Иисусе Христе, Сыне Божий, помилуй нас!"

Вмить вся втома щезає від вигляду цієї краси, серце переповнюється радістю і чимось таким незбагненним. Залишаємо всі сумки й спішимо на пляж. На горизонті з'являється синя безкрайня лінія, що відмежовує море від неба.

"Я не вірю своїм очам.." - вкотре чую від дівчаток...

День другий.

Спішимо в Успенський монастир, щоб прикластися до мощей Кукші Одеського, та потрапити на акафіст іконі Богородиці "Млекопитательниці". Зачаровані величчю храму та пропитані божественною енергією. А далі - море, як же без нього?...

Ранок. Шоста година.

Полунощниця. І байдуже, що хвилину тому ти відчував смертельну втому і непереборне бажання спати - зараз ти стоїш тут і кожне слово молитви наче пропускаєш через себе. Тут так тихо й спокійно, тут і зараз ти відчуваєш істинну благодать. кожна ікона, до якої ти прикладаєшся, наповнює тебе цією благодаттю.

День за днем летить з шаленою швидкістю, насичений подіями й пригодами. У таких подорожах відчувається дух колективу, командна робота. "Идеже бо еще два или трие собраны во имя Мое, ту есмь посреде их"...

Потрапили ми в Успенський собор на акафіст Покрову Божої Матері, приклалися до Касперовської ікони Богоматері та до мощей Іони Одеського, що могло трапитись хіба раз у житті - так Господь нас сподобив. О, чули б ви прекрасний спів їхнього хору!

Побували ми також у Свято-Троїцькому храмі та у величному Преображенському соборі, що був відбудований після повної руйнації. У нижньому храмі Господь сподобив нас прикластися до мощей Преподобного Інокентія, єпископа Одеського.

Прогулюючись містом, ми натрапили на православну виставку, що відбувається двічі на рік - взимку та влітку. Чого тут тільки не було... Різноманіття духовної літератури, цікавинок, монастирських смаколиків та лікарських трав, безліч ікон, серед яких були чудотворні, привезені з різних монастирів України, до котрих можна було підійти й прикластися, а також подати на молебень у тому монастирі, звідки ікона була привезена. Деякі священики помазували нас благоуханним миром. Зустрілося нам багато приємних людей, що розказували про такі, здавалося б, прості речі, яких ми або ще не знали, або вже забули, а також вражаючі історії про життя деяких святих. День за днем, подія за подією, всього й не встигаєш запам'ятати..

Останній день.

Співаємо Літургію й відчуваємо блаженство. Стоїмо й розуміємо, що вона ось-ось закінчиться, і так не хочеться, щоб вона завершувалась! Душа співає.

Щиро дякуємо всім організаторам цієї прекрасної поїздки, зокрема, нашому Преосвященнішому владиці Філарету, єпископу Львівському і Галицькому, та Преосвященнішому владиці Діодору, єпископу Южнінському!».

Софія Щирба