Львівський Свято-Преображенський жіночий монастир

Львівський Свято-Преображенський жіночий монастир відкрито згідно з  рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 17 квітня 2003 року. Це − перший православний монастир, що започаткував відродження чернецтва на Львівщині після 300-річної перерви.

Протягом півтора року монастир розташовувався в селі Сопошин біля м. Жовкви Львівської області. Взимку 2004 року насельниці монастиря були змушені терміново покинути цю обитель.

Парафіянка храму св. вмч. Георгія, р.Б. Єлена, великодушно віддала в розпорядження монастиря свою квартиру.

Через півроку монастир тимчасово розмістився на території біля єпархіального управління і храму по вул. Короленка, 3. Насельниці несли послух на кліросі, в храмі, в іконній крамниці, за столиком з записками і свічками, в канцелярії та архієрейській бібліотеці, у трапезній та на кухні. Молитовне правило виконували у храмі св. вмч. Георгія Побідоносця та келійно (Повечір’я з канонами, Полуношниця, акафісти, «Пятисотниця»). Настоятелька та благочинна щонеділі катехизували у військовому госпіталі, військовій частині та в недільній школі при храмі. Благочинна виконувала також обов'язки референта правлячого архієрея, а настоятелька – голови Видавничого відділу єпархії.

За браком приміщення монастир фактично не міг налагодити повноцінне життя спільноти: богослужіння в парафіяльному храмі дещо скорочували, для спільної монастирської молитви не було приміщення, не існувало також і трапезної. Пошуки відповідного приміщення у Львові та його околицях не увінчалися успіхом через недоступні ціни.

Восени 2006 року добродії запропонували монастиреві тимчасове приміщення у Львові по вул. Дороша, 6/1. Там, у квартирі на першому поверсі, обладнали домову церкву, келії на сім насельниць і трапезну-кухню.

На свято Покрову Пресвятої Богородиці відбулася Всеношна та перша Божественна Літургія, яку служив духівник монастиря протоієрей Зиновій Курило.

У монастирі особливо вшановується наш земляк свт. Петро Ратський, митрополит Київський, Московський і всія Русі. Саме у спогад про його обитель на річці Раті названий монастир. Серед численних Богородичних ікон особливо у монастирі вшановують Петровську, з якої в обителі є декілька списків. У монастирі є частички мощей багатьох святих угодників Божих.

В обителі проживає сім насельниць. Щодня здійснюється повний добовий круг богослужень, келійне правило, Псалтир. Сестри також займаються рукоділлям: плетуть чотки, виготовляють закладки для книг, пасхальні яйця, оздоблені бісером, вчаться золотошиттю, вишивають, займаются літературно-видавничою діяльністю. Вивчають церковно-слов'янську і грецьку мови, церковний спів і Богослужбовий Устав, трудяться в храмі, на кухні, в трапезній, випікають просфори та хліб. Монастир надає соціальну допомогу нужденним, які звертаються за харчами та предметами першої необхідності (ліки, одяг тощо).

Монастир привітно приймає гостей, обитель все частіше відвідують паломники.

Дві інокині працюють на архієрейській кухні та в ризничній. Дві черниці перебувають у Трускавці під духовною опікою протоієрея Петра, настоятеля храму св. прор. Іллі. Сестри похилого віку проживають на своїх квартирах та у Геріатричному пансіонаті. В цьому пансіонаті щонеділі відбуваються богослужіння, які проводить прот. Зиновій Курило за допомогою насельниць монастиря.

Перед Пасхою 2007 року в монастир прийшла велика святиня: на Афоні спеціально для Львівського Свято-Преображенського жіночого монастиря схиієромонах Максімос Кавсокалівіт написав список з Іверської ікони Богоматері.

Монастир збагатився також частками мощей Дівеївських преподобних і блаженних.

Влітку того ж року благодійники подарували монастиреві список Феодоровської ікони Богоматері, написаний в Троїцько-Сергієвій Лаврі, який користується особливою любов'ю насельниць та парафіян монастиря.

У монастир приходить молодь, і він приймає новоначальних. Сподіваємося, що, милістю Божою, монастир отримає незабаром приміщення, в якому зможе прийняти усіх, кого Господь кличе до Себе на службу в цій общині.