1 червня, у неділю 7-му після Пасхи,  свв.отців Першого Вселенського Собору, в Свято-Георгіївському кафедральному храмі було звершено три Божественні літургії.

Другу Літургію звершив єпископ Львівський і Галицький Філарет, якому співслужило духовенство храму.

Після прочитання Євангелія Владика виголосив проповідь, в якій зокрема сказав: "За визначенням Ісуса Христа життя вічне відповідає постійному пізнаванню єдиного істинного Бога через Його Сина, яке відбувається (мається на увазі) у процесі невпинного і динамічного близького спілкування з Ним. Отже, життя вічне не є  ідентичним нескінченного існування. Бо кожен буде так чи інше існувати вічно, але залежить де і саме як.

Ісусу невдовзі належало відійти до Отця, учні ж залишалися в світі, де вони повинні були згідно з Божим планом проповідувати Добру Новину про хресну смерть і прощення гріхів і "насаджувати" Церкву Христову. З утворенням Церкви світ як би розділився на два "царства": Боже і людське. Оскільки апостоли залишалися у ворожій Богу і їм середовищі, Ісус молився, щоб Отець захистив їх і зберіг за ради  Імені Свого.

Думка Ісуса в тому, що в Бозі - як у притулку Своєму - християни повинні набувати єдність, подібну єдності Отця і Сина: щоб були одно, як і Ми."