Послання Блаженнішого Митрополита Володимира з нагоди святкування 1025-річчя Хрещення Київської Русі у Львівській єпархії

Послання
Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України
Предстоятеля Української Православної Церкви
з нагоди святкування 1025-річчя Хрещення Київської Русі
у Львівській єпархії

Його Преосвященству,
Преосвященнішому Філарету,
єпископу Львівському і Галицькому,
всечесному духовенству, боголюбивому чернецтву і всім вірним чадам
Львівської єпархії Української Православної Церкви

Возлюбленні у Христі брати і сестри!

Щиро радий вітати вас, всіх вірних чад Української Православної Церкви на Галичині, з нагоди святкування визначного ювілею в історії нашого народу – 1025-річчям Хрещення Київської Русі.

Радісно відзначити, що святкування цього ювілею хоч вже і пройшли на державному рівні у Києві та інших містах колишньої Русі, та все ж річниця Хрещення відзначається з таким душевним піднесенням в усіх регіонах нашої Батьківщини надалі і сьогодні велично святкується у Львівській єпархії – що є свідченням єдності нашої Матері Церкви, головним чином, в серцях побожного народу у всіх кінцях України.

Нинішні урочистості - чудова нагода відійти від буденних клопотів та звернутися до духовних витоків і традицій, які впродовж багатьох століть становили серцевину ідентичності українців.

Хрещення Київської Русі - епохальна подія в нашій історії. Воно стало для нашого народу точкою відліку нового цивілізаційного розвитку. Прийняття християнства долучило молоду Київську державу до вищих культурних і наукових досягнень свого часу, морально сформувало характер суспільства і, головне, дало сенс людському існуванню.

Русь не тільки долучилася до культурних досягнень інших народів, але і, засвоївши їх, внесла свій багатий внесок у загальнолюдську скарбницю культури, що без прийняття християнства було б неможливо.

Це культурне взаємозбагачення християнських народів відбилося у всіх областях культури Київської держави: в області права, літературі, музиці, образотворчому мистецтві та архітектурі.

Блага звістка про спасіння стала тим фундаментом, на якому виросла ціла плеяда державних, релігійних і культурних діячів, які зробили вагомий внесок у формування і становлення нашої Церкви і Вітчизни.

Православ'я і нині залишається визначальним чинником у нашого державного і суспільного життя. Православна самосвідомість має бути керівним початком у прийнятті нами повсякденних рішень, у спілкуванні один з одним, в трудовій та культурній діяльності, воно повинно стати для нас стрижнем моральних і духовних зусиль, основою програми зміни нашого українського суспільства на краще.

Тільки християнство здатне врятувати сучасну цивілізацію від деградації і загибелі. Всі спроби людства запропонувати альтернативу Христовому вченню не увінчалися успіхом. І ми на власні очі бачимо занепад тих країн і націй, які пішли шляхом ухилення від Христа. Спротив Богу – це духовний і цивілізаційний тупий кут. Вирішення проблем сучасного людства полягає у поверненні до Євангелія, до його першооснов.

Православні галичани як ніхто інший знає ціну свого спасіння. Саме Православна Галичина відчула час скорботи та розбрату, коли Православна Церква загалом отримала свободу після тривалого тернистого шляху. Після піднесеного святкування 1000-ліття Хрещення Русі на Львівщині, ворог роду людського посіяв зерна розбрату та ненависті серед віруючих. Останні два десятиліття увінчанні твердим стоянням та відродженням істинного Православ’я на Галицьких землях, що робить цьогорічний ювілей ще більш знаковим та радісним для Львівської єпархії та всієї Української Православної Церкви. Ми сьогодні можемо щиро подякувати рівноапостольному князю Володимиру за віру, яку він нам дав та запевнити весь світ, що попри всі навіти диявола, ми змогли зберегти ту благодать, яка прийшла до нас з Дніпрової купелі і як вдячні нащадки Хрещення Русі будемо прикладати максимум зусиль, аби і наші діти дорожили істинним спасінням та канонічною Церквою.

Тож в ці святкові дні хочеться ще раз привітати усіх вас з цим святом нашої віри, святом нашої Церкви та кожного з нас. Нехай Господь, за словом Писання, буде Вождем нашим (Іс. 58:11) і знову буде царювати в наших серцях, зміцнюючи нас Своєю благодаттю, щоб ми з новою силою усвідомили, що ми - Його улюблений народ, який благословляє Він з висоти Своєї небесної Вітчизни.

Прикликаю на Вас Боже благословення!

+Володимир
Митрополит Київський і всієї України

22 вересня 2013 року