Пасхальне послання 2010

 

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ

архієпископа Львівського і Галицького

Августина

всечесному духовенству, боголюбивому чернецтву

і всім вірним чадам Львівської єпархії

Української Православної Церкви

 

Христос воскрес!

Ныне вся исполнишася света,

небо же и земля и преисподяя

да празднует жe вся тварь

востание Христово,

в нем же утверждаемся

(Канон Святої Пасхи, піснь 3)

Улюблені у Господі всечесні отці, 
дорогі брати і сестри!

Хвала Всемилостивому Богові, що Він сподобив усіх нас дочекатися Празника празників і Торжества торжеств – Світлого Воскресення Господа нашого Іісуса Христа. Тож з любов'ю вітаю всіх незмінно радісними благодатними пасхальними словами: «Христос Воскрес!»

Празник Воскресення Христового, за словом великого отця Церкви Єпіфанія Кіпрського, – найурочистіше з-поміж усіх свят. Для цілого світу – це свято оновлення і спасення. Цей празник – глава і вершина всіх празників.

Очистившись подвигом Великого посту, торжествує Свята Церква, оспівуючи воскреслого Христа-Переможця. Господь«осягнув перемогу над смертю, ... а нас воскресив разом із Собою, звільнивши від оков смерті, і дарував замість клятви – благословення, замість печалі – радість, замість туги – Пасхальне торжество», – каже святитель Афанасій Великий. Христос воскрес – і переможена смерть, і розтрощені лежать врата адові, поборені зло і гріх, небо відкрите, а людям дарована всесильна Божа благодать. Господь не лише дарує нам життя вічне. Він закликає нас увійти в Його подвиг, разом із Ним, Єдиним безгрішним, перемогти любов'ю зло в собі і владу зла над тими, хто поруч із нами. Христос переміг зло і смерть безмежною любов'ю і дає нам заповідь: любіть! «Якоже возлюбих вы, да и вы любите себе. О семъ разумеют вси, яко мои ученицы есте, аще любовь имате между собою» (Ін. 13, 34-35).

...Яка чудова, дивна пасхальна Утреня! Здається, ніщо на землі не може зрівнятися з її утаємниченою, незбагненною духовною урочистістю. В цю «священную и всепразднственную нощь» наче саме Небо опускається до нас і кожен, наскільки здатен вмістити, може скуштувати райської насолоди невимовного блаженства.

Причина пресвітлої пасхальної радості оспівується у богослужбових текстах празника: «от смерти бо к жизни, и от земли к небеси Христос Бог нас приведе, победную поющи» (Канон, ірмос 1-ї пісні), адже Воскресенням Христовим переможене зло і його страшний наслідок – смерть.

Воскресенням Христовим ми визволені від влади пекла, нам дарується можливість вічного життя. «Смерти празднуем о6мерщвление, адово разрушение, небесного жития вечнаго начало» (Канон, пісня 7).

«Нині спасення світу, – навчає святитель Григорій Богослов, – світу видимого і невидимого. Христос із мертвих – возстаньте з Ним і ви! Христос во славі Своїй – підносіться і ви! Христос із гробу – звільняйтеся від оков гріха! Розкриваються врата адові: знищується смерть, зникає ветхий Адам, звершується новий: «аще кая о Христе новая тварь»(2 Кор., 5, 17).

Наша дивна пресвітла пасхальна радість ясно вказує нам, що справжнє життя, для якого ми створені і призначені, справжнє, а не примарне щастя – не на землі, а на небі, тому душа наша жадає іншого, блаженного чистого життя, яке дарував нам Господь Своїм Воскресенням.

Святитель Іоанн Златоуст закликає: «Будемо ж святкувати цей найбільший пресвітлий празник, в який воскрес Господь! Будемо святкувати його світло й водночас благочестиво, бо Господь воскрес і воскресив разом із Собою всесвіт».

Тож яке має бути наше святкування? Має воно бути близьким до ангельського, має бути гідним раю і неба. І ця вимога є ні завелика, ані неможлива для нашої немочі. «Хто святкує чистим серцем, той святкує з Ангелами. Хто святкує з любов'ю до Бога і Воскреслого Христа і в дусі братолюбства з ближнім, той святкує спільно з Небесною Церквою, поскільки небо є не що інше, як Царство Любові Божественної», – навчає святитель Філарет Московський. «Пребывай в любви в Бозе пребывает»(1 Ін., 4, 16).

Проте треба мати на увазі, що коли не так вже важко духовно піднестися, щоб святкувати з Ангелами і Церквою Небесною, то, як це не прикро, зовсім легко і відпасти, віддалитися від них. Хто радість духовну топить і закопує у веселощах плотських, тілесних, земних – той уже не з Ангелами святкує. Хто так переймається земним, що забуває про небесне – той вже віддалився і від Небесної Церкви. Хто не намагається оберегти своє святкування від думок, справ і побажань діл гріховних – той уже зі святими не празнує; хто не береже своє внутрішнє світло і своїм недбальством дозволяє йому погаснути, той може і не побачити відкритих дверей небесної Світлиці, хоча й бачить на землі відкриті Царські врата святилища...

Нині ми, дорогі отці, брати і сестри, охоплені і наповнені пасхальною радістю, ми внутрішньо світимося нею. Як же її зберегти? Минуть святкові дні, настануть будні... Маємо пам'ятати, що ми, в своїй людськості, можемо так з'єднатися з Богом, що в нас і через нас зло знищиться, тобто ми позбудемося не лише наших особистих гріхів і немочей, слабкостей — через це обезсилиться і відженеться лукавий ворог роду людського, який в пустині намагався повторити свою спокусу праотців навіть в особі Самого Іісуса Христа-Боголюдини (див. Мф. 4, 1-11, Лк. 4, 1-14). Без Бога не можемо нічого (Ін. 15, 5-6) – з Богом для нас немає нічого неможливого: «Все могу о укрепляющем мя Христе» (Філ. 4, 13). Тож крокуймо життям не одиноко і безпомічно, а з Воскреслим Христом. Зустріти Його можемо на всіх дорогах, де б ми не опинилися: і на шляху сумнівів і вагання, як колись учні по дорозі до Еммаусу (див. Лк. 24, 13-35), і на дорозі надії, як одинадцять Апостолів, що повернулись до Галілеї (див. Мф. 28, 16-17), і навіть на стежці противоборств і спротиву, як Савл-Павло на дорозі до Дамаску (див. Діян. 9, 1-9). Після світлосяйної Пасхальної ночі світить нам повсякчас Світло тихе, яке освічує кожну людину, що входить у світ. Тому ходімо у цьому Світлі, живімо у Ньому, залишаймося дітьми Світла – і Христос завжди буде з нами, і радість пасхальна не залишить нас ніколи.

Воістину Христос воскрес!

Смиренний

з ласки Божої

архієпископ Львівський і Галицький

Пасха Христова

2010 року Божого

м. Львів