Пасхальне послання 2007

Головне меню

Пасхальне послання 2007

| Print |

Нравится

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ

архієпископа Львівського і Галицького

Августина

всечесному духовенству, боголюбивому чернецтву

і всім вірним чадам Львівської єпархії

Української Православної Церкви

Христос воскрес!

Приідіте, всі вірнії, поклонімся

святому Христову Воскресенію:

се бо приіде крестом

радость всему мiру

Улюблені у Господі всечесні отці,
дорогі брати і сестри!

Від усього серця вітаю вас усіх зі світлим Христовим Воскресенням, з Пасхою Господньою!

Воскресення Христове – найбільший християнський празник, день торжества православної віри, знамення перемоги Господа над гріхом та смертю і початок буття нового світу, викупленого і освяченого Господом нашим Іісусом Христом.

Христос Воскресе! Здавалось би, такий простий і короткий вислів, але яка в ньому міститься величезна сила! Ці слова перевернули світ: від смерті – до життя, від безнадії – до сподівання, до віри, до любові. Від скорботи вони повернули нас до світлої радості, і цієї радості ніхто не відбере у нас (Іоан. 16, 22), бо дарував її нам Сам Господь. “Радуйтеся!” (Мф. 28, 9), – таким було перше слово Воскреслого Спасителя.

Багато в житті людини є причин для радості – це, зокрема, можуть бути свята родинні і особисті, суспільні та державні. Але радість, яка наповнює серце християнина на Великдень, ні з чим не може зрівнятися. Наші земні радості є лише слабким відблиском істинної, вічної Божественної радості, яка приготована у Царстві Небесному тим, хто любить Бога, а радість пасхальна дає нам можливість відчути хоча б відблиск, відлуння цієї Божественної радості, цього щастя жити з Богом.

Цьогорічна пасхалія надала нам ще один привід для особливих святкових переживань. Адже празник Благовіщення Пресвятої Богородиці 2007 року припав на Велику Суботу, коли особливим змістом наповнюється звернення Архангела Гавриїла до Пречистої Діви Марії: “Радуйся, Благодатна! Господь з тобою” (Лк. 1, 28), бо блага звістка про те, що почалося звільнення людського роду з полону гріха та вічної смерті, знаходить своє завершення напередодні Воскресіння Христового.

Велика таємниця нашого спасіння була відкрита в Благовіщенні, коли смиренна покора Діви Марії волі Божій та дія Святого Духа уможливили Боговтілення. І це був початок, главизна нашого спасіння, що дало людству право радіти. І з того часу де б не з'являлася Обрадованна Марія, там все наповнюється радістю. Радуйся, Благодатная, Ти, що даєш радість усьому земнородному!

Неосяжна людським розумом таємниця відбувається у Велику Суботу також у Гробі Господньому в той час, коли Спаситель перебуває у ньому плотськи, во аді же с душею, в раї - як Бог, та одночасно - на престолі... со Отцем и Духом. Велика таємниця здійснюється, коли воста яко спя Господь, і воскресе спасаяй нас. Завершується справа спасіння людства, заради якого власне сталося Боговтілення і прийшов у світ Іісус Христос. Тому передчуттям пасхальної радості наповнена тиша Великої Суботи. Та вже поспішає Ангел до Богородиці, щоб знову сказати Їй: “радуйся! і паки реку: радуйся! Твой Син воскресе тридневен от гроба, і мертвия воздвигнувий: людіе, веселітеся!”

У тропарі Пасхального канону є такі слова: “Нині вся ісполнишася світа небо же, і земля, і преісподняя: да празднует убо вся тварь востаніе Христово, в немже утверждается”. І справді, коли Іісус Христос воскрес - все раділо: весь світ бере участь у цій перемозі життя над смертю. Така радість зрозуміла і виправдана, бо Викуплення, яке здійснив Господь наш Іісус Христос, поширюється на цілий Всесвіт, на всю без виключення, сукупність космосу як видимого, так і невидимого. Воскресення стає загальним законом: не лише людини, а всього створіння, над яким вона поставлена. Все суще, існуюче, знаходить у воскресінні свій сенс, закладений у нього Богом при створенні світу. Святий апостол Павло пояснює, що у Христі Іісусі “ми маємо відкуплення… і прощення гріхів… Бо Ним створене все, що на небесах і що на землі, видиме і невидиме; чи престоли, чи господства, чи начальства, чи власті… І Він є раніш усього, і все Ним стоїть… Він - початок, первісток з мертвих... Благоугодно було Отцю, щоб у Ньому була вся повнота, і щоб через Нього примирити з Собою все, умиротворивши через Нього, Кров'ю хреста Його, і земне і небесне” (Кол. 1, 14-20). Тому й радіє так все творіння Боже у світлий день Воскресення Христового!

Радіють небеса: “Воскресеніе Твое, Христе Спасе, ангели поют на небесіх”. Як про народження Спасителя, так само і про Його Воскресення світ невидимий, ангельський дізнався раніше. І ось вже Ангел сповіщає жонам-мироносицям, що Той, Хто “був мертвий, і ось живий на віки вічні” (Одкр. 1, 18). Світлі Ангели, сповнені сяючою благодаттю, з'явилися у Гробі Господньому – у печері Воскресення (Лк. 24, 4), радіючи і славословлячи Бога.

Радіє преісподня! Коли во аді же с душею з'явився Бог-Слово, то пекло не змогло втримати Його. Стоячи на зруйнованих воротах пекельних, Спаситель – “другий Адам”, подав руку першому Адаму. Як описати радість старозавітніх праведників, котрі побачили Спасителя, провіщаного пророками, Який вивів із пекла їх душі? Пекло спустіло!

Радіє “Господня земля і те, що наповнює її” (1 Кор. 10, 26)! Та земля, яка “потряслася” (Мф. 27, 51), коли все здригнулось перед боговбивством. Вона розкрилася, щоб прийняти у надра Тіло свого Творця. Коли ж Ангел відвалив камінь від гробу Господнього (Мф. 28, 2), то земля знову затрусилася, але вже для того, щоб показати, що місце погребіння порожнє, і засвідчити істину Воскресення. Святитель Ігнатій Брянчанинов зауважив, що книга природи, як і книги Святого Письма, містить у собі слова Духа. І він, спостерігаючи за відродженням природи навесні, прочитав у цій книзі вчення про воскресення мертвих. Святий апостол Павло порівнював людину із зерном, яке помирає у землі, щоб навесні ожити, прорости і принести багато плоду (1 Кор. 15, 35-38). Звичайно, мається на увазі не тільки тілесне воскресення, яке у Воскресенні Христовому обіцяне кожному з нас. Тут мова йде, насамперед, про смерть для гріха і воскресення в оновлене життя.

Тож у цей світлий день щиро молитовно бажаю, щоб душевна радість наша зростала до духовної. До тої радості у Дусі Святому, яка постійно була у преподобного Серафима Саровського, котрий не лише на Великдень, а й серед зими і серед літа завжди вітав людину: "Радість моя! Христос Воскресе!"

Нехай же воскреслий Господь наш Іісус Христос дарує всім нам це благодатне відчуття пасхальної радості!