Послання

архієпископа Львівського і Галицького

Августина

НА ПОЧАТОК ВЕЛИКОГО ПОСТУ

всечесному духовенству, боголюбивому чернецтву і всім вірним чадам Львівської єпархії Української Православної Церкви,

Душе моя, душе моя, востани, что спиши?

кондак Великого канону

преп. Андрея Критського

Улюблені у Господі всечесні отці, дорогі брати і сестри!

Розпочинаючи подвиг Великого посту, подякуймо Господу за те, що Він сподобив нас і в цьому році дочекатись святих днів Чотиридесятниці. Матір-Церква зодягнулася нині в жалобні ризи, і протяжним постовим дзвоном, довгими, глибокозмістовними службами закликає нас до покаяння: намагається розбудити нашу дрімотну совість, спонукати нас до виправлення, до налагодження справжнього духовного життя. Так, як весною вся природа: дерева, птахи, звірі - знімає з себе старий покров, зодягаючись у нові прекрасні шати, так і ми у ці святі дні маємо очистити брудний одяг нашої душі постом, молитвою і покаянням, щоб предстати перед Господом у чистому весільному вбранні.

“Душе моя, душе моя, востани, что спиши? Конец приближается, и имаши смутитися. Воспряни убо, да пощадит тя Христос Бог, везді Сий и вся исполняяй”. Ці слова повторюємо ми разом зі святим Андреєм Критським в покаянному каноні в перші чотири дні Великого посту. Хай же кожен із нас зверне цей заклик до своєї душі, яка повинна вирватись із тяжкого, хворобливого гріховного сну. Возстань же, душе моя! Возстань і відірвися від свого прив'язання до всього земного! Ти ж бо створена не для землі, а для неба, на землі ти разом з тілом – лише мандрівниця і гостя. Ти створена не для рабського служіння тлінному, а для служіння і прославлення твого Творця і Спасителя!

Ворог заколисує тебе, душе моя, солодким обманом, примарами земного щастя, дзвоном мамони. Ворог споює тебе, душе моя, старою і новітньою гріховною отрутою, затягує в уявний світ безглуздих мрій, роздуває твою гординю закликами до самоутвердження, до вседозволеності. А кінець наближається! Хіба не знаєш, душе моя, що людина вже при народженні однією ногою вступає у цей світ, а другу заносить над могилою? Кожна прожита мить наближає нас до зустрічі з Творцем і Суддею, і не дай нам, Боже, почути тоді страшні слова: “Не знаю вас, відійдіть від Мене, ви, що чините беззаконня” (Мф. 7, 23; Лк. 13, 27).А час летить… Тепер час летить справді з жахливою швидкістю, мчаться у вічність уже не секунди і хвилини, а години, дні, роки. Ти спиш, душе моя, а кінець наближається до тебе семимильними кроками…

Ти спиш, душе, і втрачаєш дорогоцінний час, дарований тобі твоїм Творцем і Спасителем – Довготерпеливим Богом. Та неминуче настане мить, коли ти насправді збентежишся і жахнешся, оглядаючись на пройдений шлях, бачачи страшні плоди твого земного життя. Скільки разів давав тобі, душе моя, Всемилостивий Господь нагоду до творення добра! Скільки разів простягав до тебе рятівну десницю, бажаючи вирвати із безодні гріха, у якій ти тонеш! Не чула ти, душе, тихого й лагідного голосу Спасителя, не бачила ти, душе моя, простягнутої руки Божої… І ось проходить перед очима твоїми, душе, всі діла твої, все, до найменших подробиць, і виправити вже не можна нічого. Тоді, душе моя, заволаєш ти про помилування! Та двері покаяння уже будуть назавжди зачинені!

Душе моя, душе моя! Ти можеш уникнути всього цього. Возстань, пробудися! Зірви з себе гріховну нечисть щирим покаянням! Не маєш бо, душе, іншого шляху до виправлення, крім покаяння. Починай каятися вже сьогодні! Не відкладай каяття до завтра, бо ворог лукавий чатує на тебе; та й не знаєш ти, чи подарує тобі Господь оце “завтра”… “Це нині день сприятливий, це нині день спасення” (2 Кор. 6, 2)!

Якщо воспрянеш, то пощадить тебе Христос Бог - “везде сый и вся исполняяй”. І навіть, якщо твої гріхи подібні до пурпуру, - станеш білішою від снігу і від вовни білої (див. Іс. 1, 18), коли очистить тебе Господь у безодні Свого милосердя. І тоді Він прийде до тебе і оселю Собі в тобі спорудить, і будеш царствувати з Ним, Триєдиним твоїм Владикою.

Возлюблені! Щоб, з поміччю Божою, душа змогла возстати і покаятися, щоб стала вона легкою і бадьорою (пор. Мф. 17,21; Мк. 9, 29-30, Лк. 9, 40-41), і пропонується нам розпочати великий подвиг святої Чотиридесятниці.

Пам'ятаючи, що сорок днів постив Мойсей – і удостоївся отримати від Бога скрижалі заповідей, що після сорокаденного посту пророк Ілля отримав одкровення на горі Хорив, що завдяки посту були помилувані ніневитяни, що, нарешті, Сам Господь наш Іісус Христос явив нам приклад 40-денного посту і блискучої перемоги над спокусами, полюбімо піст, молитву, милостиню бідним, звершуймо щире покаяння, простімо всі образи і возлюбимо взаємно один одного, пам'ятаючи, що Бог є Любов (1 Ін. 4, 8) і що любов є “ісполненіє закона” (Рим. 13, 10)!

Хай же дарує нам Господь спасительно провести час посту, щиро покаятися, і щоб, доживши, у належному духовному стані вступити у дні страстей Господніх, а потім в радості зустріти світле Христове Воскресення. Амінь.

Смиренний

з ласки Божої православний

архієпископ Львівський і Галицький

Великий піст 2007 року,

м. Львів